Поклоніння, яке приємне Богові

Поклоніння, яке приємне Богові

sluzhinnia-tcerkvi-ekhbПоклоніння, яке приємне Богові

Кожен християнин щонайменше один раз замислювався над тим, що повинен зробити, щоб хвала та поклоніння були прийняті Богом. Чи достатньо професійно, фахово зробити роботу, щоб досягти мети – прославити Всевишнього?

Святе Писання дає нам можливість зрозуміти, що Богу до вподоби чисте та щиросердечне поклоніння.

Так, кожного разу, коли описуються особливі збори Божого народу (богослужіння нашого сьогодення), згадується про очищення чи освячення левитів та інших учасників через жертвоприношення. Таким чином, засвідчується потреба в певній дії, яка покликана здійснити освячення (відділення) себе для Бога.

Яскравим прикладом приготування людей до акту поклоніння перед Богом є опис святкування освячення муру Єрусалиму за життя Неємії:

«І очистилися священики та Левити, і вони очистили народ, і брами та мур.
І вони стерегли постанови свого Бога, і постанови про очищення, і були співаками та придверними за наказом Давида та сина його Соломона».
(Неємії 12:30, 45)

А також опис перенесення ковчегу заповіту до Сіону за днів Давида оповідає нам про принципове розуміння того, що до акту прославлення і поклоніння потрібно духовно підготуватись.

«І сталося, як священики виходили із святині, а всі священики, що були там, освятилися, без додержання черг».
(2-а Хронiки 5:11)

Чому необхідність освятитися і приготуватися до акту поклоніння перед Богом є такою важливою і принциповою?

Відповіддю на це запитання є переконливий аргумент про те, що Бог є Святий і нічого спільного з нечистим по своїй природі Він не може мати.

«Бо Я Господь, Бог ваш, і ви освятитеся, і будьте святі, бо святий Я…».
(Левит 11:44)

Тому, щоб догодити Богові, і щоб наша хвала досягла мети – прославлення Господа, потрібно приготуватися, цебто освятитися.

А як це на практиці має виглядати в наш час (бо знаємо практику часів Старого Заповіту – освячення через жертвоприношення)?

Молитва (покаяння, приготування, освячення) є тим інструментом, яким кожен зможе духовно приготуватися до акту поклоніння і прославлення Живого Бога. Христос у розмові з самарянкою пропонує нову практику (без жертвоприношення) духовного єднання з Богом:

«Але наступає година, і тепер вона є, коли богомільці правдиві вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомільців. Бог є Дух  і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись».

Отже, без свідомого приготування себе до служіння перед Богом, всі творчі ініціативи в церкві зводяться до концертності та не відповідають їх первинному призначенню. Тому, принципово важливого значення необхідно надавати освяченню та приготуванню до служіння поклоніння і прославлення кожному, хто бажає досягти серця Бога.